Урок родинного виховання

Мета : формувати в дітей  повагу до традицій  та звичаїв свого

            народу, пошану до давнього оберега

           української родини – рушника , до національних вишивок,

           розвивати прагнення берегти й продовжувати родинні традиції

Учитель:

Сьогодні ми , діти, зібралися з вами  в родинному колі з вашими матерями, бабусями в прекрасній оселі, заквітчаній барвистими вишиванками. Погляньте на ці прекрасні роботи. Гадаю, що не буде сьогодні байдужих до такої краси, яку творять  жіночі вправні руки.

Учні виконують пісню «Матусині  рушники». Автор- Смаль Н.І.

Як горять барвисто на стінах рушники,

То моєї мами загублені роки.

ЇЇ рук то ніжне і лагідне тепло,

Зичить рідна ненька нам щастя і добро.

                  То не просто нитки, чудові ниточки,

                  То яскраві й ніжні весняні квіточки.

                  І блищить на сонці вранішняя роса,

                  Рушники матусі – то справжняя краса

Учитель:

Живемо ми сьогодні з вами в добротних будинках.

Але зберігся ще давній звичай заквітчувати наші оселі українськими вишиваночками , особливо рушниками. Багато чудових майстринь прекрасної вишивки живе сьогодні в нашому селі , хто  кохається в такій неповторній красі мистецтва, хто передає її своїм дітям та онукам.

    Вишивання – то дивний, чарівний світ, в якому живуть справжні майстри своєї справи. Яскраві квіти завжди в їх душі , бо тільки людина ,красива душею, здатна творити справжню красу.

   І всі, хто сьогодні присутній у нас на уроці народознавства, має певні родинні традиції , які продовжуються , шануються родом.

Учениця:    

Наше село- сім’я єдина,                           

Усі ми тут- велика, дружна родина.

Славний і прекрасний наш рід,

Ми свято шануємо свій родовід,

Традиції славні його бережемо,

Від роду й до роду передаємо.

   Янушкевич Аліна:

Я- справжня україночка.

Бачите, яка в мене вишиваночка!

Це ж бабуся для мене вишивала,

Щоб на свята я її вдягала.

А ще зверніть увагу на сорочку-вишиванку моєї матері Людмили Вікторівни

і на вишиваночки моєї бабусі Єрмоленко Н.І.

Учитель:

Гадаю, серед нас немає байдужих до цих прекрасних робіт, створених умілими руками невтомної майстрині Єрмоленко Н.І.

Захоплюють своєю красою, неповторністю гарні вишиванки . Прекрасні сорочки в Аліни, матері і бабусі. До речі, сорочка , що на Наталії Іванівні, остання її робота, яку недавно вона вишила.

    Така клопітка робота займає багато часу, терпіння, але приносить справжнє задоволення.

   А тому вишиванням з охотою захопилися і дочка Людмила Вікторівна,

і внучка Аліна.

Учитель:

Людмило Вікторівно. Розкажіть про свої славні, такі прекрасні родинні традиції.

Людмила Вікторівна:

Моя мама Наталія Іванівна- справжня рукодільниця. Вона закохана в українську вишивку. У неї стільки прекрасних робіт. Цим заняттям вона захопила й мене, а особливо Аліну.Вона шиє, як доросла. Погляньте на її вишивання. Мене це радує, що продовжуються родинні славні традиції.

Аліна:

І друга бабуся в мене майстриня завзята,

Це ж рідна мати мого тата Янушкевич Катерина Григорівна

Скажу і не помилюся -

Така вже в мене бабуся.

Не може спокійно жити,

Їй би шити і шити.

Моя бабуся так гарно вишиває,

А як чудово ще вона співає.

Усе добре в собі поєднала

І нам, онукам, передала.

Моя сестричка Ірина це саме б сказала.

Іра Масльонка:

пісня і вишивання – то наше родинне мистецтво Янушкевичів, а йде воно від від берегині роду , нашої бабусі Катерини Григорівни. У цієї прекрасної ділами і справами жінки вистачає часу на все, особливо на вишивання. Воно настільки улюблене, що стало родинним, передалося від матері до дочок, до нас, онуків.

Катерина Григорівна:

Вишивання і пісня - то моє життя. Як не важко мені, а беру і вишиваю, завжди співаючи. Стільки уже маю вишивок, що вже думаю, що буде остання, а потім знов беруся за нову роботу. Рада , що дочки і внучки продовжують мою добру справу , усі вміють вишивати і захоплюються цим.

Учитель:

Справді, родина Янушкевичів - суто українська родина,

що береже, шанує і примножує славні  родинні традиції. Прекрасні жінки із роду Янушкевичів творять справжнє диво на полотні і в душі.

          А ще цей великий, дружний, працьовитий , талановитий рід має родинний прекрасний дар - чудовий голос. Чарують своїми прекрасними  піснями Катерина Григорівна, активна учасниця народного фольклорного ансамблю «Оберіг», її син Микола Миколайович, керівник цього колективу, внучки Катерини Григорівни , Аліна та Ірина.

                              Запрошую їх до пісні

                       

                      ПІСНЯ  «Мамині яблуні»

Учитель:

Зверніть увагу на роботи юної рукодільниці 8 класу Носок Аліни. Вона гарно вчиться, добре  малює і , як бачите, прекрасно вишиває.

 Це мистецтво в неї теж від роду.

Учитель:

Аліно? Що тебе спонукає до такого заняття. Коли ти знаходиш час для цієї роботи?.

Носок Аліна:

Вишивання- то задоволення для моєї душі. А якщо є бажання, то час знайдеться. Вишиваю я у вільний час, як уроки виконані, у вихідні працюю, влітку шию в холодочку.

Носок Аліна:

Рушничок мій, рушничок.

Я ж тебе вишивала

І в садочку тихо співала,

Де зозуля  кувала.

І ожив на рушникові

Світ життя і любові.

Я дуже вдячна матері своїй

За науку і радість душі моїй.

Віта:

Щоб від сестрички не відставати,

Навчилась з охотою і я вишивати.

З’явились квіточки рядками,

Полюбуйтеся нашими рушниками.

Учитель:

А що скаже мама Аліни, Аніта Миколаївна. Це, мабуть, ви захопили дитину своїм  прекрасним заняттям.

 Аніта Миколаївна:

Звичайно, що я. Я люблю шити і багато шию. Вишила для своїх донечок рушники, убрання, ось на Аліні погляньте. А Аліна теж захопилася вишиванням. І навчилася так швидко. Було, вишиє то листочок, то квіточку.

 І так уже має  свої вишивки, що красуються ось на столі.

Лєра:

1.Вишивання – то дивний , чарівний світ, у якому живуть із своїми мріями, фантазіями, уявами наші майстрині. Вони роблять добру справу, передають нам , дітям свої прекрасні традиції, тим самим плекаючи нашу рідну культуру.

Вони передають нам добро, щедрість, любов, уплетені їхніми руками в кожний хрестик, кожну квіточку на землі і на полотні.

Ольга Іванівна

Я ж тебе, мій синку, вишивати не навчала,

Але материнський рушник

Тобі приготувала.

Скоро вирушиш в  далеку дорогу

Від рідного отчого порогу.

Я подарую тобі цей святий оберіг,

Аби все життя тебе він беріг.

Павленко Владислав:

Яка краса, що мати вишивала

І ночей вона недосипала.

А   тихенько все собі співала,

Щастя - долі  мені бажала.

У кожній квіточці лагідне тепло,

Аби мені добре було.

Для мене святість цей рушник,

дай же , Боже, щоб він ніде не зник.

                                         

        

2.Дорогі жінки!

Ви працюєте з великою охотою,

Ми пишаємося вашою роботою.

Хай горять барвисто ваші рушники.

Хай не старять вас роки.

Учитель: Надворі зима. А в оселях наших майстринь завжди літо, бо

яскраві квіти завжди горять у їх барвистих вишивках і на полотні. Тільки краса душі і щире серце  здатні творити таку справжню, захоплюючу  красу.

І в цьому – радість життя.

Учитель:

Погляньте ще раз усі на красу, розмаїття чудових рушників, різних вишивок.Спасибі вам, українські берегині,  за неперевершене мистецтво.

А ви , діти,  бережіть та  передавайте  від роду до роду родинну святість.

Учитель:

 Ми знаємо , що юну душу Пацюк Ірини пісня полонила,

Її ж співати бабуся навчила,- Масльонка О.В., активна учасниця фольклорного колективу «Оберіг»

Своїми піснями  дівчину дуже захопила.

Ірина:

Передай мені, бабусю, пісню щиру про матір і Україну.

Родинну святість мені передай,

І сьогодні зі мною заспівай.   

                                       ПІСНЯ   «Мамина доля»

Учитель:

  Хочеться подякувати батькам, бабусям за участь у цьому заході, за те, що  ви передаєте дітям, онукам  прекрасні родинні звичаї, традиції, працелюбність , усе, чим багаті й славні  ваші родини.

 Хотілося б , щоб ви , діти , родинну святість  примножували, шанували і передавали від роду й до роду.

 Аби  в кожній  родині наших учнів завжди панувала  повага , злагода

і взаєморозуміння.

 Нехай теплом і любов’ю , веселим дитячим щебетом буде наповнений   дім , нехай уся родина частіше збирається за гостинним столом . Будуть міцні родини - буде й міцна Україна.

Учитель:

Швидко ви виростаєте, діти. І незабаром із рідного отчого дому, із- під теплого материнського крила полетите у широкий світ. А неньчин рушник  буде святим оберегом від усяких бід у житті.

Нехай ця пісня на святі лунає,

Хай усю велику родину єднає.

Ми продовжим традиції свого роду,

Ми- нащадки славного народу.

                      

                         «Пісня про рушник»