(до 200-річчя з дня народження Т.Г.
Шевченка)
(тихо лине мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий»)
Давно те , знаємо, було,
Є ще на Україні те село,
де Тарасик народився,
на світ Божий з’явився.
Народився він у бідній хатині,
у кріпацькій великій родині
прекрасної березневої днини,
щоб стати генієм України.
Кругом гірка неволя,
Тяжка його дитяча доля.
Нещасні були ті кріпаки,
серед них і Тарасові батьки.
Гірке життя у дяка,
Робота чекала всяка.
Щоб вчитись малювати, все терпів,
а мрію здійснити не зумів.
Віддали хлопця в козачки,
Гіркі були для нього ті роки.
Сховавшись десь у бур’яні,
малює Тарас цілі дні.
А вівці всюди розбрелись,
Тарас-«ледащо»- слухи розійшлись.
Мати долі йому не дала-
рано померла вона.
Сиротина в бур’янах сльозами омивавсь,
від мачухи злої часто ховавсь.
Тяжка година і батька скосила,
Круглий Тарас сиротина.
Він і наймит, і школяр,
був він, знаємо, і паламар.
Його сльози Оксаночка витирала
І поради, й надію йому давала.
І знаємо про те ми,
Що розлучилися ще вони дітьми.
Настраждався Тарас у житті доволі,
Тяжкий шлях був до волі.
І все ж йому всміхнулася доля -
Позаду вже кріпацька неволя.
Який це був омріяний час,
На крилах щастя був Тарас
Рідною Україною він мандрує,
Багато тоді пише і
малює.
Тихо лине мелодія « Заповіт»
Учень:
Давно Тараса вже немає,
А його ім’я кожний знає.
На схилах Дніпра спочиває наш пророк,
По ньому звіряємо свій ми крок.
Якби він
подивився,
як рідний
край оновився.
Квітує в
щасті Україна,
оновлена
і вільна країна.
З поклоном
до Тараса йдемо,
Любов свою
ми несемо.
Його
праправнуків ми сім’я,
шануємо щиро Шевченка ім’я.
Такого
куточка у світі немає,
де
Шевченка не знають.
Не
померкне його слава з роками,
Вічно
буде Тарас із нами.
Учні виконують пісню «Зацвіла
в долині червона калина»
Немає коментарів:
Дописати коментар